Про школу

Історичний нарис про школу

   Село Непедівка згадується вже у XVIII ст. В ті далекі часи, село знаходилось в урочищі Вила.

   В 1900 році в селі нараховувалось 225м дворів, 1347 жителів. Село належало поміщику Терещенкові - 1256 десятин, церкві - 33 десятини, селянам - 782 десятини.

   Революційні події 1905-1919 років не обминули непедівку. ПісляЖовтневої революції землю було поділено між селянами, відповідно до членів сім'ї.

   До 1917 року в непедівці, як і багатьох селах, була церковно-приходська школа, яка розміщувалась у будинку дяка. Цей будинок згодом було знесено, а пізніше громадою села було побудовано нову школу на дві кімнати. В одній з них навчалося три групи учнів, а в другій - жив дяк. Навчались у школі переважно хлопчики; учителями були піп і дяк, які основну увагу звертали на вивчення Закону Божого.

   Після революції 1917 року в селі було створено лікнеп для дорослого писемного населення. Навчання проводили у тій же школі, але навчання проводив син дяка з Глуховець, який на той час здобув освіту і став учителем.

   В липні 1919 року в селі сталася велика пожежа - згоріла ціла вулиця. Людей, які залишились без даху над головою, поселили у панському будинку.

   А в 1924 році погорільці звільнили панський маєток і туди було переведено школу, де було виділено чотири кімнати - на кожен клас окрему. Вчителями працювали М. Жиловська, Н. Червінський, О.Ковтонюк. Учні, які хотіли продовжувати навчання, ходили у сусідні села Гурівці або Глухівці, у яких були семирічні школи.

   В 1927 році під керівництвом учительки Борисюк Наталії Прокопівни було створено перший піонерський загін. Першими піонерами стали: Трайдакало Лука Васильович, Тимощук Сава Фомич, Камінський Євмен Іванович, Камінська Марія Семенівна, Бондарчук Федір Корнійович, Мороз Михайло Дмитрович.

   В 1928 році був створений перший комсомольський осередок. Секретарем комсомольської організації школи став Підручний Панас Григорович.

   Під час Великої Вітчизняної війни в приміщення школи влучила фугасна бомба і вона згоріла дотла.

   28 грудня 1943 року село Непедівка було звільнено від німецько-фашистських загарбників. Відновилось навчання дітей в приміщенні церковно-приходської школи і в будинку колишнього сільського куркуля Левчука Григорія, в якому до війни була стайня.

   В 1945 році жителі села почали відбудову госпа=одарства. Колгосп очолив Бондарчук Іван Кіндратович, а потім його змінив молодий вчитель Чайка Іван Аполлонович.

   У повоєнному 1947 році школу перевели у примщення клубу, в якому раніше була церква. Школярі разом із своїми учителями всіляко допомагали місцевому господарству: доглядали посіви, збирали колоски під час жнив, рятували цукрові буряки від довгоносиків, охороняли хліб на току.

   У 1950 році з ініціативи голови колгоспу Камінського Євмена Івановича було побудовано ще дві кімнати і школа стала семерічною. У школі виникла піонерська дружина, яка нараховувала 8 загонів.

   Навесні 1961 року колгосп с. Непедівка очолив Грабовський Анатолій Іванович. А через рік розпочалось будівництво нової двоповерхової школи за кошти господарства. Багато зусиль до будівництва нової школи доклали директор школи Мартинчук М.І., а також вчителі, батьки, учні.

   У жовтні 1967 року було відкрито середню школу, в ній навчалось 360 учнів і працювало 22 вчителів. У школі був великий спортзал, бібліотека, буфет, їдальня.

   Перший випуск середньої школи відбувся у 1970 році. Школу закінчило 80 випускників. З перших випускників 17 здобули вищу освіту, 15 - середню спеціальну, багато випускників залишилися працювати у рідному селі.

   Багато випускників школи стали її гордістю. Серед них:

   Камінський Євген Євменович - професор-політолог, доктор економічних наук, радник Президента України;

   Камінський Леонід Євменович - кандидат педагогіних наук, доцент Вінницького педагогічного університету;

   Кримчук Андрій Сакович - військовий льотчик;

   Скрипник Микола Іванович - кандидат економіних наук, пропектор Московського економічного університету;

   Грабовський Ігор Анатолійович - військовий прокурор.

   З 1970 року зі школи випущено 875 випускників.

   З них нагороджено "Золотою медаллю" - 3, "Срібною медаллю" - 4.

   Велику відповідальність за долю школи, її учнів та вчителів протягом багатьох років несли директори: Мартинчук М.І., Старощук, Кияниця, Серветник Т.Л., Нашта Д.Г., Дворська Н.П., Заграй В.В., Лужанський І.І., Семко В.П.

   В 1994 році школі було виділено 10 га ріллі із земель запасу.

   Протягом 2002 року здійснено газифікацію школи. Адміністрацією школи створено необхідні умови для навчання та виховання дітей.